CERD/C/UKR/CO/19-21
Класифікація: загальний
2 вересня 2011
Мова оригіналу: англійська1
Комітет з ліквідації расової дискримінації
47 сесія
8 серпня – 2 вересня 2011 року
Розгляд звітів, наданих державами-учасниками відповідно до статті 9 Конвенції.
Заключні зауваження Комітету з ліквідації расової дискримінації.
Україна
1. Комітет розглянув періодичні звіти щодо України, починаючи з сімнадцятого до двадцять першого (CERD/C/UKR/19-21), які були об’єднані та надані на розгляд на 2104 та 2105 засіданнях 17-18 серпня 2011 року(CERD/C/SR.2014 and CERD/C/SR.2015). 29 серпня 2011 року на 2120-му засіданні Комітет затвердив наступні зауваження2.
A. Вступ
2. Комітет схвалює своєчасне надання Україною об’єднаного звіту, що відповідає керуючим принципам звітності (CERD/C/2007/1). Також Комітет оцінив деталізованість звіту. Щирі відповіді представників делегації на перелік тематичних питань, що були представлені доповідачем та запитання членів Комітету зумовили виникнення конструктивного діалогу, що підтвердило необхідність подальших законодавчих та адміністративних реформ задля ефективного інтегрування етнічних меншин та протидії расовій дискримінації.
B. Позитивні аспекти
3. Комітет з цікавістю відзначає рішучість держави-учасниці, що була виявлена протягом розгляду, стосовно зміцнення правових рамок, спрямованих на інтеграцію та захист етнічних груп , включаючи:
(a) Зміни до статей 115, 121, 127 та 161 Кримінального кодексу стосовно відповідальності за правопорушення через расову та релігійну нетерпимість та визнання расових, етнічних та релігійних мотивів обтяжливими обставинами для низки кримінальних правопорушень, включаючи вбивство та тяжкі тілесні ушкодження.
(b) Прийняття Закону « Про біженців та осіб, що потребують додаткового або тимчасового захисту» №7252, що був затверджений парламентом 8 липня 2011 року та який поліпшує якість процедур з надання статусу біженця, процедуру розгляду клопотань шукачів притулку та тимчасового поселення, а також стосується медичного обслуговування для біженців та шукачів притулку, в тому числі для найбільш незахищених серед них.
(c) Затвердження міграційної політики наказом Президента № 622/2011 від 30 травня 2011 року, що містить важливі положення, спрямовані на захист прав мігрантів.
(d) Створення нової державної міграційної служби в грудні 2010 року з консолідованим мандатом, спрямованим на поліпшення рівня захисту прав мігрантів, в тому числі неповнолітніх без супроводу дорослих, та на прийняття раціональних рішень стосовно міграційних питань.
(e) Прийняття плану дій щодо боротьби з ксенофобією , расовою та етнічною нетерпимістю на період з 2010 до 2012 року, що набув чинності за допомогою інструкції № 11273/110/1-08 Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2010 року, а також, діяльність (хоч вона нині припинена) міжвідомчої робочої групи проти ксенофобії, етнічної та расової нетерпимості.
(f) Створення у складі Міністерства Внутрішніх Справ підрозділу з боротьби зі злочинами в Інтернеті задля розширення співробітництва в галузі боротьби з офшорними Інтернет сайтами, що пропагують нетерпимість.
(g) Адміністративні реформи, що передбачають прийняття Закону «Про спільні дії Кабінету Міністрів та місцевих органів управління для поліпшення управління та координації дій щодо протидії расової дискримінації».
(h) Інша діяльність, включаючи дискусії, виставки та виготовлення інформаційних матеріалів з метою підвищення обізнаності щодо Голокосту ромського народу.
С. Зауваження та рекомендації.
4. Комітет стурбовано відзначає інформацію стосовно того, що Державний комітет з питань національностей та релігії, Міжвідомча група з протидії ксенофобії , етнічної та расової нетерпимості та окремі департаменти Міністерства Внутрішніх Справ з розслідування та боротьби з етнічними злочинами припинили функціонування протягом 2010 року, незважаючи на те, що адміністративні реформи все ще впроваджувалися (ст. 2 (1) (d)).
Комітет закликає державу-учасницю продовжувати надавати пріоритетного значення проблемі расової дискримінації незалежно від наслідків впроваджуваної адміністративної реформи. Беручи до уваги важливість збереження незалежності, доцільність та ефективність інституціональних механізмів протидії расовій дискримінації, передбачених новим центральним органом з національних та релігійних питань, Комітет рекомендує створити дані органи влади та визначити їх мандати відповідно до нових рамок анти-дискримінаційного законодавства. Також Комітет рекомендує державі-учасниці відновити діяльність установ, що припинили функціонування, особливо це стосується Міжвідомчої робочої групи з протидії ксенофобії та етнічної і расової нетерпимості, в тому числі механізмів розслідування та боротьби з етнічними злочинами.
5. Комітет стурбовано зазначає, що незважаючи на його рекомендації державі-учасниці щодо прийняття нового рамкового анти-дискримінаційного законодавства від 2006 року, проект анти-дискримінаційного акту було розроблено лише в 2011 році; його подальша розробка та прийняття залежать від розробки та затвердження нової міжвідомчої стратегії протидії дискримінації та нетерпимості за дорученням Президента України від травня 2011 року( ст.1(1) и 2 (1) (д)).
Комітет закликає державу-учасницю прискорити прийняття комплексного анти-дискримінаційного закону, щоб, серед іншого, надати визначень прямої та непрямої дискримінації, дискримінації de facto та de jure, структурної дискримінації, а також, визначити відповідальність фізичних та юридичних осіб, поширювану як на державні органи, так і на приватних осіб, визначити компенсацію за порушення прав для жертв расової дискримінації та інституційні механізми, що необхідні для гарантування впровадження положень акту на основі комплексного підходу.
6. Комітет з жалем відзначає відсутність інформації стосовно ефективності роботи Управління уповноваженого з прав людини Верховної Ради України.
Комітет рекомендує державі-учасниці долучити до наступного періодичного звіту детальну інформацію стосовно ефективності роботи Уповноваженого з прав людини, згідно до Паризьких Принципів, надати йому особливу компетенцію в галузі расової дискримінації, зокрема розгляд скарг та прийняття відповідних заходів з приводу побоювань жертв расової дискримінації, та забезпечити жертвам ефективний доступ до Управління уповноваженого з прав людини на регіональному та муніципальному рівнях.
7. Комітет досі стурбований з приводу відсутності обновлюваних статистичних даних, класифікованих за етнічною, статевою та віковою ознаками жертв расової дискримінації, а також, точних даних стосовно випадків розпалювання ненависті та злочинів на ґрунті ненависті, кількості та характеру справ, що були порушені, отриманих визнань провини, ухвалених вироків та присуджених компенсацій (ст.2 (1)).
Комітет рекомендує державі-учасниці поліпшити та застосувати відповідні методики задля збору поточної інформації стосовно жертв расової дискримінації, включаючи інформації їх рідною мовою, поширені мови спілкування або інші відомості щодо етнічного розмаїття, згідно до самовизначення осіб та груп, в тому числі кількість та характер справ з расової дискримінації, що були порушені, визнань провини, ухвалених вироків, відповідно до керуючих принципів, див. CERD (CERD/C/2007/1, від 13 червня 2007 року).
8. Комітет стурбований відсутністю інформації щодо конкретних правових та політичних заходів, спрямованих на заборону та осуд «расової сегрегації та апартеїду» відповідно до статті 3 Конвенції.
Спираючись на загальну рекомендацію №19 про расову сегрегацію (1995), Комітет рекомендує державі-учасниці розв’язувати проблеми щодо етнічно-соціальної ізоляції та сегрегації через прийняття необхідних законодавчих та політичних заходів.
9. Комітет стурбований тим, що в той час, коли на практиці іноземні громадяни та особи без громадянства, що знаходяться а Україні на законних підставах, користуються такими ж правами та свободами як і громадяни України, враховуючи обмеження, передбачені законом, багато положень досі не гарантують рівного захисту прав та свобод негромадян від дискримінації(ст.4 (а)).
Комітет рекомендує державі-учасниці гарантувати рівні права та свободи від дискримінації всім особам (в тому числі згідно з ст. 161 Кримінального кодексу), які підпадають під її юрисдикцію, задля запобігання невизначеності щодо надання захисту всім особам, відповідно до Загальної рекомендації № 30 Про негромадян (2004).
10. Комітет висловлює занепокоєність з приводу зневажливого ставлення органів виконавчої влади та їх небажання визнати расистський або дискримінаційний характер злочинів на ґрунті ненависті, в тому числі повторювані випадки етнічного та расового профілювання з боку міліції, внаслідок чого більшість заяв щодо злочинів через ненависть залишається без відповіді (ст. 4(а)).
Виходячи з Загальної рекомендації № 31 (2005), Комітет наполягає на тому, щоб держава-учасниця вжила невідкладних заходів щодо ефективного розслідування заявлених злочинів на ґрунті ненависті та забезпечила запобігання расового або етнічного профілювання з боку міліції протягом проведення перевірки документів іноземців або,так званих, видимих меншин. Для досягнення цієї мети Комітет рекомендує державі-учасниці провести розслідування та притягнути до відповідальності винних у скоєнні подібних актів незалежно від їх офіційного статусу, а також, продовжити поширення тематичного навчання з прав людини серед співробітників Міністерства Внутрішніх Справ, Державної Міграційної Служби, Державної Прикордонної Служби та міліції.
11. У світлі поновлення діяльності екстремістських організацій, таких як «Соціальна Національна Асамблея» та «Патріот України», Комітет з занепокоєністю зазначає повторювані напади молодих екстремістів на іноземців і представників видимих меншин, та інформацію у параграфі 85 звіту держави-учасниці стосовно того, що правоекстремістські рухи в певному сенсі знаходяться поза компетенцією Міністерства Внутрішніх Справ( ст.(4)(b)).
Комітет особливо рекомендує державі-учасниці ретельно відслідковувати діяльність екстремістських організацій та вживати правових та політичних заходів з метою запобігання їх реєстрації, а також припинення їх діяльності коли це необхідно, для забезпечення захисту іноземців та представників «видимих меншин» від будь-яких проявів насилля.
12. Комітет також стурбований зростанням інформаційно-просвітницької діяльності екстремістських організацій, що поширюють свою пропаганду та використовують соціальні мережі задля пропаганди своїх ідей серед молоді (ст.4 (а)).
Крім того Комітет рекомендує державі-учасниці рішуче протистояти діяльності екстремістських організацій, в тому числі в Інтернеті, та вжити освітніх й інформаційно-просвітницьких заходів з метою запобігання та перешкоджання залученню молодих прихильників до лав екстремістських організацій та рухів.
13. Комітет зазначає, що ефективність ст.161 Кримінального кодексу залежить від балансу захисту від дискримінації і насилля та права на свободу думку і висловлювання згідно зі ст. 4 Конвенції.
Виходячи з Загальної рекомендації №15 про імплементацію ст. 4 Конвенції та звертаючи увагу на Загальне зауваження № 34 Комітету з прав людини, що стосується права на свободу думки та висловлювання, Комітет заохочує державу-учасницю змінити ст.161 Кримінального кодексу для досягнення балансу між захистом права на свободу від дискримінації, згідно зі ст. 4 Конвенції (включаючи розпалювання ворожнечі) та права на свободу висловлювання.
14. Комітет стурбований з приводу обмеженої ефективності правових та політичних заходів, спрямованих на розв’язування питань, що стосуються освіти Рома, та з занепокоєністю відзначає малодоступність освітніх, просвітницьких матеріалів мовою Рома та про їх культуру. Крім того Комітет стурбований відомостями про зачислення дітей Рома до спеціальних класів без згоди батьків(ст. 5(е) (v)).
Комітет рекомендує державі-учасниці переглянути своє законодавство, політику та програми задля забезпечення освіти дітям рома, включаючи вивчення мови та культури Рома після консультації з їх батьками та зацікавленими ромськими організаціями, а також, за необхідністю залучити медіаторів для врахування потреб ромських дітей при зарахуванні їх до школи, одночасно запобігаючи зачисленню їх до спеціальних класів без об’єктивних на те підстав.
15. Відзначаючи прогрес у видачі необхідних документів, що посвідчують особу ромам, що не мають відповідних, посвідчуючих особу документів, в тому числі й свідоцтв про народження, Комітет стурбований з приводу того, що в той час, коли 2000 Рома отримали документи, близько 1700 осіб досі залишаються без відповідних документів, особливо виходячи з аргументу держави про відсутність доказів щодо етнічної належності. З іншого боку держава-учасник є визначальним фактором стосовно обмеження видачі документів, що посвідчують особу (ст. 5 (a)).
Комітет дуже радить державі-учасниці першочергово видати необхідні документи, що посвідчують особу, всім представникам народності Рома, щоб забезпечити їм доступ до судів, правової допомоги, працевлаштування, житла, соціального забезпечення, освіти та інших суспільних послуг.
16. Комітет з занепокоєністю зазначає відсутність законодавчої бази стосовно корінних народів, яка б передбачала гарантії (прав та свобод) корінних народів та національних меншин, що містяться в ст. 11 та 92 Конституції (ст. 2 (2)).
Комітет наполягає на тому, щоб держава-учасниця розробила законодавчу базу для забезпечення захисту корінних народів та гарантування їх економічного, культурного, соціального розвитку, а також розглянути питання ратифікації Конвенції № 169 Про корінні народи та народи, що ведуть племінний спосіб життя в незалежних країнах (1989).
17. Комітет продовжує проявляти занепокоєність з приводу інформації, що свідчіть про життєві труднощі кримських татар, що повернулися до України, такі як обмеження доступу до землі, працевлаштування, обмежені можливості вивчення рідної мови, розпалювання ненависті щодо них, відсутність політичного представництва, проблема доступу до правосуддя. Питання реституції та компенсації за втрату внаслідок депортації більш ніж 80 000 приватних будинків та приблизно 34 000 гектарів сільгоспугідь досі залишається предметом занепокоєння, особливо виходячи з того, що 86 % кримських татар, що проживають в сільській місцевості, не мали права примати участь у процесі реституції землі сільськогосподарського призначення через те, що вони не працювали на державних підприємствах. Комітет також цікавиться поточною ситуацією дотримання прав людини представників інших етнічних груп, депортованих в 1944 році. (ст. 5 (b), (d) (v) та (e) (i), (iii) та (v)).
Комітет рекомендує державі-учасниці забезпечити політичні, соціальні та економічні права татар в Криму, особливо стосовно реституції майна, включаючи землю або компенсацію за її втрату згідно з Цивільним кодексом, або шляхом прийняття спеціального закону. Зокрема, Комітет рекомендує державі-учасниці надати у наступному періодичному звіті оновлену інформацію щодо дотримання прав людини інших етнічних груп, депортованих в минулому.
18. Комітет також стурбований з приводу доповідей, які свідчать про те, що спільноти кримчаків та караїмів знаходяться на межі вимирання (ст. 2 (2)).
Комітет закликає до прийняття в першочерговому порядку конкретних заходів, спрямованих на збереження мови, культури, релігії та традицій кримчаків і караїмів, відповідно до Загальної рекомендації Комітету № 32 Про значення та сферу вживання спеціальних заходів (2009).
19. Комітет відзначає невизначеність статусу українських громадян, які вважають себе русинами, а також відомості про відсутність діалогу між ними та державою-учасницею.
Комітет рекомендує державі-учасниці поважати права осіб та народів на самовизначення та брати до уваги питання їх статусу, проводити консультації з представниками русинів задля визнання усіх меншин, які заявляють про своє існування в даній державі.
20. Незважаючи на створення нової міграційної служби у грудні 2010 року та прийняття нової міграційної політики у травні 2011, що спрямована на полегшення, крім іншого, процесу розгляду клопотань про надання статусу біженця (приблизно 2000 заяв на рік), Комітет заявляє про необхідність максимального обґрунтування рішень щодо надання статусу біженця, а також, щоб у шукачів притулку не вилучали документи протягом процедури з отримання статусу біженця, в тому числі, діти шукачів притулку та особи без громадянства, народжені в Україні, повинні бути зареєстровані та отримувати свідоцтва про народження (ст. 5 (a) та (b)).
Комітет рекомендує державі-учасниці:
a) забезпечити прийняття максимально обґрунтованих рішень щодо надання статусу біженця, повністю забезпечити процесуальні гарантії та належну оцінку клопотань про надання притулку всім, хто потребує міжнародного захисту.
b) забезпечити щоб всі шукачі притулку мали документи протягом процесу про надання притулку, починаючи зі стадії надання клопотань, для того щоб вони не ризикували бути затриманими або примусово видвореними в той час, коли їх заяви про притулок перебувають у розгляді, а також передбачити достатні ресурси щодо забезпечення їх послугами перекладача, особливо у судах та місцях затримання, для того, щоб вони мали реальний доступ до правосуддя.
c) вжити правові заходи щодо реєстрації дітей шукачів притулку та осіб без громадянства, народжених в Україні, та надання їм свідоцтв про народження.
d) розглянути питання про приєднання до Конвенції Про статус осіб без громадянства від 1954 року та Конвенції Про скорочення безгромадянства від 1961 року.
21. Комітет з занепокоєністю зазначає, що в той час, коли з’явилося багато проектів, в тому числі дослідницьких, спрямованих на забезпечення житлом біженців та шукачів притулку, включаючи й одеську область, кількість притулків для біженців та їх фінансування не відповідають потребам кількості всіх наявних біженців (ст. 5 (e) (iii)).
Комітет рекомендує державі-учасниці поліпшити умови прийому біженців та шукачів притулку шляхом відкриття нових тимчасових житлових центрів (особливо в Києві та Харкові), забезпечення прозорості критеріїв поселення до центрів та надання допомоги тим, хто не може бути там розміщений.
22. Наголошуючи на тому, що застосування Кримінального кодексу є основоположним в боротьбі з расовою дискримінацією, Комітет висловлює стурбованість щодо відсутності інструментів цивільної та адміністративної відповідальності, в тому числі санкцій, що мають значення для посилення запобігання расовій дискримінації, а також, є ефективними засобами правового захисту жертв дискримінації(ст. 6).
Комітет рекомендує державі-учасниці внести зміни до Цивільного кодексу та Кодексу про адміністративні правопорушення для встановлення цивільної та адміністративної відповідальності за расову дискримінацію, включаючи розпалювання ворожнечі через засоби масової інформації, а також гарантувати засоби правового захисту, в тому числі компенсацію жертвам дискримінації.
23. Враховуючи цілісність всіх прав людини, Комітет заохочує державу-учасницю розглянути питання щодо ратифікації міжнародних договорів з прав людини, які досі не ратифіковані державою-учасницею, таких як Міжнародна конвенція про захист прав мігрантів та членів їх родин, Міжнародна конвенція про захист всіх осіб від насильницьких зникнень та Додатковий протокол до Пакту про економічні, соціальні та культурні права.
24. Виходячи з прийнятої на Всесвітній конференції ООН Загальної рекомендації № 33 про подальші дії в боротьбі з расизмом (2009), Комітет рекомендує державі-учасниці ввести в дію Дурбанську декларацію та програму дій, що були прийняті у вересні 2001 року на Всесвітній конференції ООН про боротьбу з расизмом, що відбулася в Женеві у квітні 2009 року. Зважаючи на те, що імплементація Конвенції відбувається в рамках національної правової системи держави-учасниці, Комітет звертається до держави-учасниці з проханням долучити до наступного звіту конкретну інформацію щодо планів дій та інших заходів стосовно імплементації Дурбанської декларації та програми дій на національному рівні.
25. Комітет рекомендує державі-учасниці прийняти та належним чином проголосити відповідну програму заходів, присвячених 2011 року, який було оголошено Міжнародним роком осіб африканського походження на 64 сесії Генеральної асамблеї ООН (A/Res/64/169 18 грудня 2009 року).
26. Комітет рекомендує державі-учасниці продовжити практику консультацій та розширення діалогу з громадськими правозахисними організаціями, особливо в галузі боротьби з расовою дискримінацією, паралельно з імплементацією даних заключних зауважень та підготовкою наступного періодичного звіту.
27. Комітет заохочує державу-учасницю підвищувати обізнаність щодо процедури комунікації відповідно до ст. 14 Конвенції, яка передбачує компетенцію Комітету стосовно отримання та розгляду індивідуальних скарг.
28. Комітет рекомендує державі-учасниці надати громадськості доступ до її звітів, після затвердження для надання на розгляд, а також, щоб зауваження Комітету стосовно даних звітів були опубліковані на державній та інших поширених мовах відповідно.
29. Відзначаючи надання державою-учасницею свого базового документа, Комітет заохочує державу-учасницю затвердити оновлену версію згідно до керуючих принципів подання доповідей згідно з міжнародними договорами з прав людини, зокрема тих, що стосуються загального базового документу, які були прийняті на п’ятих міжкомітетських зборах договірних органів з прав людини, що відбулися у червні 2006 року (HRI/MC/2006/3).
30. Відповідно до ст. 9 параграфу 1 Конвенції та процесуального правила № 65, Комітет звертається до держави-учасниці з проханням надати інформацію про подальші дії щодо виконання рекомендацій, що містяться в параграфах 5, 9, 15 та вище, протягом року від отримання даних зауважень.
31. Комітет також намагається звернути увагу держави-учасниці на особливу важливість рекомендацій 7, 14 ,16 та 17, та звертається з проханням до держави–учасниці надати детальну інформацію в наступній доповіді про конкретні заходи, що були вжиті з метою імплементації даних зауважень.
32. Комітет рекомендує державі-учасниці об’єднати 22-й та 23-й періодичні доповіді в один документ та надати їх 6 квітня 2014 року, беручи до уваги керуючи принципи для конкретних документів CERD, що були прийняті Комітетом протягом 71 сесії (CERD/C/2007/1), а також відповісти на всі питання, зазначені в даних заключних зауваженнях. Комітет зокрема наполягає, щоб держава-учасниця брала до уваги, що обсяг доповіді з конкретних договорів не повинен перевищувати 40 сторінок, а обсяг загального базового документу – 60-80 сторінок (див. узгоджені керуючи принципи, що містяться в документі HRI/GEN.2/частина 6, параграф 19).
1 Переклад тексту здійснено Проектом «Без Кордонів» Центру «Соціальна Дія» www.noborders.org.ua
2 Оригінал тексту можна знайти на сайті Комітету тут http://www2.ohchr.org/english/bodies/cerd/cerds79.htm
