Проект глави Кримінального процесуального кодексу (КПК) щодо видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, розроблено з урахуванням забов’язань України щодо невислання біженців відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року та Протоколу до неї 1967 року. Під ними розуміються як визнані біженцями особи, так і особи, які лише подали заяви про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, а також особи, які скористались правом на оскарження відповідних рішень до остаточного розгляду таких заяв в порядку, встановленому законодавством України. Проект вищезгаданої глави також передбачає ненадання іноземним державам, що надіслали запити про видачу осіб, інформації про подання вищезгаданих заяв або оскарження відповідних рішень.
В статтях проекту КПК зроблені застереження щодо:
• відмови у виконанні запиту про міжнародну правову допомогу у випадках, коли є достатні підстави вважати, що запит спрямований на переслідування, засудження або покарання особи за ознаками її раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;
• підстав для відмови у видачі, якщо запит про видачу особи за вчинення кримінального правопорушення був здійснений з метою підтримання державного обвинувачення або покарання особи на підставі її раси, релігії, національної приналежності чи політичних переконань або якщо становищу такої особи може бути завдано шкоди з будь-якої з цих причин.
Ці застереження демонструють дотримання Україною вимог Статті 103, а також Статей 55(c) і 56 Статуту Організації Об’єднаних Націй (ООН). У Статті 103 Статуту ООН установлюється перевага зобов’язань за Статутом перед зобов’язаннями, що випливають з інших міжнародних договорів, в тому числі щодо видачі осіб (екстрадиції). Відповідно до Статей 55(c) і 56 Статуту члени ООН зобов’язуються вживати заходів для досягнення цілей ООН, включаючи загальну повагу та дотримання прав людини й основних свобод для усіх без винятку, незалежно від раси, статі, мови та віросповідання.
УВКБ ООН також щиро вітає внесення проектом КПК змін до інших законодавчих актів України і сподівається, що вони сприятимуть його роботі у нагляді за застосуванням положень Конвенції про статус біженців 1951 року, до якої Україна приєдналась 10 січня 2002 року, та покращенню співпраці з державними органами щодо надання біженцям міжнародного захисту.
Для отримання додаткової інформації зв’яжіться, будь ласка, з Регіональним Представництвом УВКБ ООН в Білорусі, Молдові та Україні, Відділом громадської інформації. Тел.: (+380 44) 288-9710. Електронна пошта: ukrki@unhcr.orgЦя електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. . Веб-сайт: http://www.unhcr.org.ua.
Загальна інформація:
• Офіс Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців був створений 14 грудня 1950 р. і почав працювати 1 січня 1951 р.
• УВКБ ООН працює в Україні з березня 1994 р. З 1996 по 2010 рр. УВКБ ООН надало Україні, у різних формах, понад 32 мільйони доларів США. Програми УВКБ ООН протягом багатьох років збільшили можливості низки урядових і неурядових організацій та надали допомогу у підтримці життя тисячам осіб (пряма допомога у вигляді харчів та інших предметів першої необхідності, житла, медичної допомоги або щомісячних виплат 2010 р. досягла 600 тис. доларів США).
• УВКБ ООН за час свого функціонування надало навчальну та матеріальну підтримку у вигляді обладнання (комп’ютери, автомобілі, ремонт приміщень) низці урядових інституцій (Державному Комітету у справах національностей і релігій, обласним міграційним службам, прикордонним службам) на суму бл. 2,5 мільйонів доларів США.
• Станом на 1 січня 2012 року в Україні перебуває бл. 2 500 визнаних біженців та 5 875 осіб без громадянства.
• У 2011 році на програми у трьох країнах (Білорусь, Молдова та Україна), втілюваних під керівництвом Регіонального Представництва УВКБ ООН у Києві, було виділено 4,7 млн. доларів США .
• УВКБ ООН надає захист біженцям та іншим переміщеним особам на неполітичній та гуманітарній основі. Воно також намагається знайти постійні рішення для тих, хто залежить від міжнародного захисту і хто, у разі неможливості повернутися до країни походження, повинні мати можливість інтегруватися там, де вони живуть, за сприятливих умов.
• Натепер в усьому світі нараховується 43 мільйони вимушених переселенців, переважною більшістю яких опікується УВКБ ООН (15,2 мільйони біженців, 27,1 мільйони людей, які були змушені переселитися в межах однієї країни, 983 тис. шукачів притулку).
• За деякими оцінками, у світі нараховують до 12 мільйонів осіб без громадянства. УВКБ ООН вдалося встановити 6,6 мільйона з них у 60 країнах.
• Протягом останніх 60 років УВКБ ООН вдалося врятувати мільйони життів, залучаючи кошти донорів та міжнародну політичну волю до вирішення проблем біженців у масштабах, небачених до його заснування.
• Внесок УВКБ ООН у підтримання миру було відзначено двома Нобелівськими преміями миру – 1954 та 1981 років.
• 2011 р. став особливим для УВКБ ООН, оскільки саме цього року відзначалися кілька річниць, надзвичайно важливих для біженців та осіб без громадянства в усьому світі. 60-та річниця Конвенції ООН про статус біженців 1951 р. та 50-та річниця Конвенції ООН про скорочення безгромадянства 1961 р. стали двома ключовими моментами в історії після Другої світової війни у розвитку та утвердженні стандартів прав людини. Ці річниці надали можливість усім, включаючи УВКБ ООН та уряд України, серйозно покращити співпрацю задля біженців, шукачів притулку та осіб без громадянства, які заслуговують на те, аби жити у безпеці та з гідністю.
Джерело: тут
