Приєднавшись до Конвенції 1951 р. та Протоколу до неї 1967 р., Україна стала учасницею міжнародної системи захисту біженців та шукачів притулку і взяла на себе низку зобов’язань. Як зазначає Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, Конвенція 1951 р. „тлумачить зміст терміна „біженець”, викладає права біженця, у тому числі такі, як свобода віросповідання та пересування, право на працю, освіту та доступність проїзних документів. Водночас Конвенція визначає обов’язки біженця щодо уряду, який його приймає. Ключовим положенням передбачено, що біженці не можуть бути повернуті або вислані до країни, у якій він чи вона побоюються переслідувань”.
На жаль, на початку 2012 р. майже у всіх вказаних сферах становище біженців та шукачів притулку є далеким від міжнародних стандартів.
Протягом останніх 10 років, Україна неодноразово видавала біженців до країн, де їм загрожували переслідування та звідки вони намагалися втекти. Станом на 10 січня 2012 р. кілька людей, які попросили Україну про надання притулку, перебувають в ув’язненні, – або через небажання органів державної влади врегулювати їх статус в Україні, або поки вирішується питання про видання цих людей до рук їх переслідувачів. Щороку сотні шукачів притулку позбавляють свободи, поміщаючи їх в ході вочевидь несправедливих судових процедур у Пункти тимчасового тримання нелегальних мігрантів, в яких вони зазнають поводження, що принижує людську гідність. Нещодавно держава збільшила максимальний термін тримання в таких пунктах з шести місяців до одного року.
Внаслідок адміністративної реформи, яка почалася у грудні 2010 р., створено Державну міграційну службу України. У липні 2011 р. Верховна Рада України ухвалила новий Закон України „Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту в Україні”. Як створення ДМСУ, так і запровадження додаткових засобів захисту протягом кількох років входили до переліку пріоритетних рекомендацій низки українських та міжнародних організацій. На жаль, Українська Рада з питань біженців відзначає, що новостворена ДМСУ дотепер не стала функціональною, – а новий Закон за кількома положеннями та обсягом його невиконання на сьогодні є кроком назад порівняно із попереднім Законом України „Про біженців”.
Дотепер єдині інтеграційні механізми для біженців створено лише завдяки діяльності Агентства ООН у справах біженців та неурядових організацій. Лише восени 2011 р. ДМСУ винесла на громадське обговорення „Національну програму інтеграції в українське суспільство осіб, яким надано притулок в Україні, на період до 2020 року”. Українська Рада з питань біженців висловлює сподівання, що влада продемонструє політичну волю, аби забезпечити втілення цієї програми у життя.
У день 10-річчя приєднання до Конвенції ООН про статус біженців 1951 р. Українська Рада з питань біженців відзначає, що десяти років виявилося недостатньо для створення в Україні умов для адекватного захисту біженців та шукачів притулку.
Водночас, кроки, зроблені владою протягом останніх кількох років, дають надію на покращення ситуації у галузі надання притулку. Залишається сподіватися, що створення справжньої, а не декларативної системи захисту біженців в Україні не потребуватиме ще десяти років.
Для отримання більш детальної інформації, будь ласка, звертайтеся до
Наталії Гуржій +38067 4672079
Дмитра Гройсмана +38067 2846450
Максима Буткевича +38050 3348780
